на главную

Форум  

Сорти  


    

    

    

    

Заработок в Интернете
  

    Рід гіацинт налічує до 30 видів. На теріторії колишнього СРСР зустрічаються три види.

    Це багаторічна трав'яниста рослина, підземна частина якої — цибулина — складається з денця та лунок. Листки у гіацинтів жолобчасті, розеткові. Квітконосне стебло безлисте, циліндричне, заввищки до 45см, закінчується квітковою китичкою з 12-76 квіток. квітки дзвоникоподібні, оцвітина таубчастолійкоподібна, з відігнутими частками. Тичинок 6, їх нитки прикріплені до часток оцвітини у трубочці. Цвіте наприкінці весни протягом 10-18 днів.

    Садови форми виникли від дикорослого гіацинта східного (Hyacinthys orientalis L.), вперше введеного в культуру в Туреччині та Греції на початку XV сторіччя. У 1562р. його цибулину завезли в Венецію, а потім в Англію і Голландію, яка стала країною масового вирощування гіацинтів. Селекційна робота велася тут в трьох основних напрямках: одержання сортів з новими забарвленням квіток, з багатоквітковими суцвіттями та ранньоквітучих. Раннім сортам надається особливе значення в останні 40-50 років, оскільки вони придатні для зимової вигонки.

    Нині в світовому сортименті налічується понад 400 сортів, що різняться за комплексом господарсько-цінних ознак. В основу садовоїкласификації покладено забарвлення квітів, при цьому сорти поділяють на 6 груп: білі, рожеві, червоні, жовто-оранжеві, сині, бузкові. В межах цих груп сорти розрізняють за висотою, формою квіток (прості, махрові) та суцвіть, строками цвітіння, тощо.

    Гіацинти добре ростуть на легких супісчаних грунтах з доброю аерацією орного шару та нейтральною або слаболужною реакцією. Наявність навіть невеликої кількості свіжого гною викликає загнивання коренів, тому його можна вносити лише за 2-3 роки до садіння гіацинтів. За 1,5-2 міс перед садінням рекомендується вносити перегній та кісткове борошно в необхідних нормах.

    Для садіння вибирають рівні, добре освітлені й затишні місця. Строк його визначають таким чином, щоб до настання морозів цибулини мали змогу добре укоріниться. На півдні України це — друга половина листопада, в центральних та північних районах — вересень. Глибина садіння — 10-15см залежно від розміру цибулини. Для поліпшення дренажу та захисту донця від загнивання на дно садивної борозни або ямки вносять крупнозернистий пісок. На зиму висаджені цибулини вкривають глицею або листям шаром 10-15см. Після закінчення вегетації цибулини викопубть, сушать у затінку або добре вентильованому приміщенні, очищають від землі і старих лусок, після чого переносять у сховище. Перші десять днів у ньому підтримують температуру 300C при вологост іповітря 60-70%, в наступні п'ять тижнів — до 200C, потім до кінця зберігання — 170C.

    Розмножують гіацинти в основному вегетативно-цибулинними лусками, листками, а головним чином цибулинками-дітками. Звичайно на одній чибулині формується 1-5 діток. Для підвищення коєфіцієнта розмноження застосовують різні методи препарування цибулин, насамперед вирізування денця разом з центральною брунькою відновлення таким чином, щоб зберегти непошкодженими основи запасаючих лусок і верхню бруньку. При цьому вихід діток збільшується до 20-30штук.Хрестоподібний надріз н аденці збільшує вихід діток до 8-15 штук. Насінний метод розмноження використовують у селекційній роботі.